Блоги — Ян Таксюр

Сон перед річницею

                        В ніч на свято, на Трьохріччя,
                        Як Майдан наш переміг,
                        Сон побачив я незвичний
                         І тяжкий неначе гріх.
                                                       
                                                        Снилось, що три роки тому
                                                        В нас нічого не було.
                                                        Що сиджу я ніби вдома,
                                                        За вікном моє село.

                                                         Революції немає,
                                                         Я не їду на Майдан.
                                                         Сонце світить, кіт дрімає,
                                                         Кум фарбує свій паркан.

                                                         Бабця тягне до комори
                                                         Шмат товстенної свині…
                                                         А в моєму серці горе!
                                                         Гірко, муторно мені.

                                                         Де обурення народу?
                                                         Де підйом свідомих мас?
                                                         Хіба щастя на городах?
                                                         Чи Європа вже у нас?

                                                         Що ж, давайте працювати,
                                                         Милувать своїх дітей,
                                                         «Вату» будем звати братом,
                                                         Відцураємось ідей.

                                                         В школі мирно вчать трикутник,
                                                         З поля в небо лине пар –
                                                         Та мені таке майбутнє
                                                         То справжнісінький кошмар!

                                                          Хто я? Звався активістом.
                                                          А тепер? Звичайне чмо.
                                                          З каменюками та свистом
                                                          Ми ж на владу не йдемо.

                                                          Так і кум від мене кращий,
                                                          Бо у нього сад, город…
                                                          Ну, а я? Дурне ледащо?
                                                          Хоч і справжній патріот.

                                                          Але цьому сновидінню
                                                          Я кажу суворо: «Ні!»
                                                          Вийшов з хати, взяв каміння,
                                                          Розмахнувся у ві сні.

                                                          В кума кинув понад тином.
                                                          Все навкруг аж загуло.
                                                          Двір сусіда у руїнах!
                                                          І горить моє село.

                                                          От тепер питань немає –
                                                          Лемент! Стогін! Крики: «йой!»
                                                          Революція триває,
                                                          I не чмо я, а герой.

2017-02-20 10:22:00