Блоги — Ян Таксюр

Дума про сплюндрований мозок


                                   З’явилася загроза,
                                   Немов маніяк в кущах –
                                   Вночі прийшов мій мозок
                                                                  І каже: – Захищай!

                                                                 Тут є щось нездорове,
                                                                 Це соромно, між тим
                                                                 Мені якийсь В’ятрович
                                                                 Пропонував інтим.

                                                                 Зухвало і нечемно,
                                                                 I хитро ж, на біду:
                                                                 «Це буде так приємно,
                                                                 Як в тебе увійду!».

                                                                 – А ти йому що кажеш?
                                                                 – Кажу, що не такий.
                                                                 «Я чесний мозок, враже,
                                                                 І ти мені бридкий!»

                                                                 – А він? – Гука, мов репом,
                                                                 Дурні якісь слова:
                                                                 «В’ятрович я! Директор!
                                                                 І маю всі права!»

                                                                 Від нервів став свербіти
                                                                 Апендицитний шов.
                                                                 – І що ж зробив бандит той?
                                                                 – Він в мене увійшов!

                                                                Для мозку – ціла драма…
                                                                А от мені – фігня!
                                                                Бо в мене зникла пам'ять,
                                                                І настрій вмить піднявсь!

                                                                Зробивсь В’ятрович татом
                                                                І гуру, ясна річ.
                                                                Я став усім пишатись.
                                                                Пишаюсь день і ніч!

                                                                А пан директор душить
                                                                І ще гарчить, мов щур:
                                                                – Пусти мене у душу!
                                                                Невже й туди впущу?

2017-05-15 09:52:00