Блоги — Ян Таксюр

Як на Україні зникла корупція (легенда)

Іван Петренко вийшов на свій город, коли сонце ще не піднялося з-за верхівок калинового гаю. Петренко стояв на своїх тридцяти сотках серед грядок огірків та помідорів, серед соняшників та буряків, вдихаючи солодке і, разом з тим, гіркувате повітря рідної землі.
Раптом він побачив, що на його власному городі стоять якісь три незнайомі істоти в блискучих скафандрах та чорних шоломах. Правда, поводилися вони мирно і зовсім не були схожі на Іванових сусідів.

– Здрастуй, Петренко! – сказала перша істота низьким чоловічим голосом. – Ми представники Вищого Космічного Розуму. Наш бідний Вищий Розум сповнений співчуття до нещасної України. Він більше не може дивитися, як іржа корупції роз’їдає цю чарівну країну.

При слові «корупція» Іван сумно зітхнув, мовляв, самому не приємно, дістала клята, і подивився, чи не витоптали космічні гості молоду моркву.

– І тоді було прийнято рішення, – заговорила друга істота жіночим голосом, що нагадував автовідповідач, –допомогти Україні і повністю ліквідувати на її землі хабарництво та зловживання службовим становищем.

Петренко знову зітхнув, мовляв, бачили ми вже таких ліквідаторів.

– З цього дня, – сказала третя істота невідомої статі, – на землі України більше немає чиновників, депутатів, міністрів. Та й взагалі нікого немає. Залишився тільки ти, Петренко! І саме з тебе Вищий Космічний Розум починає нову українську цивілізацію, повністю позбавлену корупції.

Іван Петренко довго мовчав, намагаючись усвідомити почуте. Потім він подивився на зелений паркан в кінці города і запитав:

– Виходить, моїх сусідів теж більше не існує?

– Не існує! – разом відповіли прибульці.

– Виходить, я тепер…

– Можеш вважати себе першим законним президентом Оновленої України. – Чоловік-гуманоїд підняв праву передню кінцівку, ніби вітаючи Івана.

– Ну, якщо я тепер президент, – задумливо промовив Петренко, – мені б хотілося видати свій перший наказ.

– Будь ласка! Ми записуємо! – відгукнулася гуманоїд із голосом автовідповідника.

– Нехай всі майбутні українці, – Іван заговорив твердо, немов повелитель, – і, особливо, мої сусіди, щодня переводять по сто гривень на рахунок президента Петренка.

– Записано! – доповіло створіння невідомої статі.

– Тоді іще одне прохання. – Іван кахикнув. – Запитайте у Вищого Розуму, чи не можна мої майбутні збереження тримати не тут, на батьківщині, а перевести їх до нього, в космос?

Прибульці подивилися один на одного, якось по-своєму, по-космічному зітхнули, потім низенько вклонилися Петренкові і зникли.

А Іван пішов шукати свою дружину Оксану для термінового збільшення населення держави. Бо хтось же повинен сплачувати податки і виконувати накази першого законно призначеного президента.

2017-09-07 11:14:00