Блоги — Ян Таксюр

Справжня помісність

– Куме, ви чули, представник Константинополя, що прибув до України, усім дарує твори Донцова.
– Донцова? Це хто?

– Та, кажуть, він переклав українською «Моя боротьба».

– А, згадав! Чудова новина!

– А ще кажуть, наш батюшка читатиме ту книжку під час недільної служби.

– Ну, наш батюшка і раніше її читав, тільки потихеньку. А тепер, значить, вголос, відкрито, по-європейськи. Чудово!

– Доречі, куме, підкажіть, а чия там у книжці ведеться боротьба?

– Та ви самі, куме, знаєте, чия!

– А, точно! Згадав! Скажіть, а те, що раніше на службі читали вже не читатимуть?

– Про кого?

– Та ви самі, куме, знаєте, про Кого!

– Звісно, що не читатимуть. Церква тепер у нас буде суто національною. А Він там каже про якийсь Ізраїль. Ви, каже, Новий Ізраїль.

– Ну, і правильно! Обійдемося без Нього. Раніше обходилися, а тепер і сам Варфоломій велів. Слухайте, куме, я ось, що хотів запитати.

– Слухаю вас, дорогий.

– Ви ж знаєте, що моя дружина дуже гарно співає.

– Звісно, знаю. Бува, як затягне на хрестинах «Несе Галя воду!», так у мене мурашки по спині бігають.

– Так чи не можна, щоб вона заспівала про ту Галю на недільній службі? Наприклад, замість херувімської пісні. Ніколи не знав, про що там співається, але назва звучить не дуже пристойно.

– Нехай співає! А ви, куме, в цей час пройдіться навприсідки біля аналою. І взагалі, я вважаю, чим більше в церкві самодіяльності, місцевих звичаїв, тим більше вона помісна.

– Дякую вам, куме! От, і батюшка наш вчора на проповіді казав: «Шукайте, перш за все, Європейського Союзу і НАТО, а все інше до вас саме припливе!»

2018-09-19 12:16:00