У главного редактора «Кіевского Телеграфа» юбилей
3 июля главному редактору газеты «Кіевскій ТелеграфЪ» Владимиру Скачко исполняется 45 лет. Согласитесь, такую дату нельзя обойти вниманием. В такой день можно говорить много и красочно, искренне признавая заслуги и восхваляя таланты именинника. Но лучше и точнее всего это могут сделать люди, хорошо знающие Владимира. К своему юбилею Владимир Скачко готовился издать книгу, но, по его же словам, к счастью, не получилось. Однако предисловие к ней, написанное небезызвестным Владимиром Цыбулько осталось. Нам кажется, что в нем о Владимире сказано как нельзя более точно и умно. Можно рассказывать о главном редакторе «КТ» долго и обстоятельно, но проще прочитать, что написал Цыбулько и все сразу становится ясно.
“Скачко написав книжку!
Всі ми до пори, до часу повинні раптом написати книжку, народити сина і посадити дерево або посадити іншого українця. Скачко написав книжку! Але перед тим Скачко створив себе. Він створив себе таким, щоб спочатку самому себе якщо вже не вподобати, то хоча б не зненавидіти. От тут і проявилася стара добра школа інтелігентного людинолюбства через сумнів. Саме так – стара добра інтелігенція, це ще з тих, котрі звертаються один до одного на “ВИ”. Вони вміли вдаватися в розмисли вголос і вирізнялися від класових класів умінням ставити під сумнів безсумнівні для класових класів речі. Вміли вголос задавати собі запитання і вголос же відповідати. В цьому і є одна з місій інтелігенції – “за всіх сказати, за всіх переболіти”. У всьому, що робить Скачко, є добротний відбиток так званої доброї старої школи. Яким би локальним не був предмет його розумуванням, він завжди “викермує” на всезагальне, всеохоплююче — але на відміну вже від старої доброї школи, там ви не виявите ні моралізаторства, ні дидактики. Саме в цьому, в першу чергу, його тонке відчуття способу мислення сучасної людини. Він умудряється писати так, як повинні писати публіцисти саме зі середовища літературного генералітету, за глобальністю осмислення, а за принциповістю – таким впертим може бути тільки юнак. Або ж знову-таки – Володимир Скачко. Такий собі – сам собі геній. Сам собі, а через те і нам – всім, хто потерпає разом з ним . За його принципи! І радіє разом з ним – тоді, коли його прогнози збуваються, а принципи – перемагають.”
Лучше не скажеш. С праздником, Владимир Сергеевич! Самые искренние и лучшие пожелания вам от всех, кто вас знает и любит!!!