Стельмаха сделают «козлом»?

Стельмаха сделают «козлом»?

Вестник скандальных новостей от имени и по поручению президента – замглавы Секретариата Андрей Кислинский (в деловых кругах известный под прозвищем «Кислый») – заявил сегодня, что Виктор Ющенко может уволить своего «отца-учителя» Владимира Стельмаха.

Непрофессионализм и неадекватность главы НБУ уже стали настолько очевидными, что при дальнейшем ухудшении ситуации (а это неизбежно) его придется «пустить на козла». В смысле – на козла отпущения. Мы раздобыли интересный документ, блуждающий в недрах парламента. Это «Довідка» к заседанию одного из комитетов. В ней нет ничего особенно нового и сенсационного, но отдельные моменты и обобщения, связанные с деятельностью Нацбанка и его руководства, заслуживают цитирования. Тем более что этот документ может стать основой для проведения парламентского расследования против НБУ. Как уже было 10 лет назад. Так что процитируем кое-что языком оригинала…

…зроблено низку помилок (їх варто кваліфікувати поки так до проведення спеціального розслідування на предмет наявності складу злочину), які спровокували власне українську фінансово-банківську і грошово-валютну кризу.

Перше – у березні-квітні НБУ активно зайнявся т.зв. «стерилізацією зайвої гривні», а саме розданої «тисячі Тимошенко».

Однак у рамках компенсації заощаджень населенню було повернуто 6 млрд. грн., у той час як НБУ фактично вивів з обігу втричі більше (за оцінками експертів, від 17 до 20 млрд. грн.), чим спричинив «голод на гривню» для реального сектора економіки.

Залишки ресурсів пішли на міжбанківське кредитування та короткострокові фінансові операції, а не у реальний сектор з тривалим інвестиційно-виробничим циклом.

Друге – у травні запроваджено обов'язкове резервування гривні по зовнішнім запозиченням, посилено вимоги до кредитних портфелів банків. В результаті пришвидшилось скорочення надходжень зовнішніх ресурсів (які й так зменшувались через світову кризу), а кредити стали малодоступними і для юридичних, і для фізичних осіб.

Свого часу НБУ проспав масоване «пірамідальне» розгортання системи споживчого кредитування;

До 2004 року іпотечне та споживче кредитування було мало поширеним через обмежені ресурси вітчизняної банківської системи, низький рівень зарплат українців (у середньому від 18 дол. США у 1993 р. до 240 дол. США у 2004 р.), складність процедури одержання кредитів (за різними програмами потрібно було надати більше десяти різного роду довідок), а також необхідність надання реальної існуючої застави, вартість якої мала в 2-2,5 рази перевищувати розмір позики.

З 2005 року в Україні почала впроваджуватись американська модель кредитування, яка полягає у максимальній спрощеності формальних процедур для отримання позики, наданні грошей за мінімальний час і на будь-які цілі, переходу до довгострокового кредитування (на 24-36 місяців – по групі побутової техніки та товарів народного споживання, до 7-10 років – на автомобілі, до 20-30 років – на придбання житла), а заставу було зменшено і залишено тільки для автомобілів і нерухомості.

В результаті якщо у 1992-2004 роках українці отримали споживчих кредитів на 2,4 млрд. дол. США, то протягом наступних двох років (2006-07 рр.) – майже на 30 млрд. дол. США, а на 1.06.2008 р. загальна сума отриманих кредитів перевищила 41 млрд. дол. США – і до раптового згортання схеми «життя в кредит» українці виявились неготовими.

Якщо у січні кредитування реального сектора проводилось під 13-14% у гривні і 10-11% у валюті, то вже у липні процентні ставки зросли до 17-18% у гривні та 11-12% у валюті, а у листопаді – до 24- 25% у гривні і 14-16% у валюті.

НБУ фактично запустив карусель: видавав окремим банкам за незрозумілим принципом багатомільярдне рефінансування у гривнях, а згодом розтринькував золотовалютні резерви, продаючи банкам валюту з резерву на «вчора виділені гривні»; за кілька днів банки перепродавали долари, придбані на кошти НБУ, вже за більшим курсом, отримуючи доходність у 80-100% річних; на думку експертів, тільки у жовтні на таких схемах банки заробили 500-700 млн. дол. США.

У вересні 2008 року на рефінансування банків було направлено 7,5 млрд. грн., з 1 по 20 жовтня – ця сума зросла до 15,8 млрд. грн., а за станом на 20.11.2008 – до 40 млрд. грн., які були спрямовані 110 банкам (з них 28 млрд. грн. – 94 банкам на строк більше одного року).

У жовтні 2008 року резерви НБУ через їх спрямування на валютні інтервенції зменшились на 4,1 млрд. дол. США, з 1 по 20 листопада – ще на 2,4 млрд. дол. США.

Підозри в існуванні «каруселі» підтверджувались тим, що при купівлі іноземної валюти у банків дуже рідко (у поодиноких випадках) знижувались залишки на кореспондентських рахунках в НБУ, а коли таке відбувалося нижче встановлених нормативів – спрацьовувала знов-таки «підтримка» НБУ у вигляді кредитів «овернайт».

НБУ не бере до уваги, що повзуча девальвація куди гірше різкої одномоментної: за другої населення і бізнес швидко звикають до нової реалії та вчаться жити і працювати за новим курсом, у той час як перша породжує ажіотаж і негативні очікування: адже сьогодні гривня коштує менше, ніж вчора, а завтра – менше, ніж сьогодні, тому треба, поки не пізно, купувати валюту, не рахуючись з ціною; це підтвердили й тенденції листопада - надходження у валюті скоротилися на 31%, пропозиція на ринку – на 43%, попит на валюту виріс на 10%, а населення України в листопаді купило іноземної валюти на 2 млрд. дол. більше, ніж продало, тоді як у жовтні – на 938,2 млн. дол.
Нацбанк наприкінці весни шляхом різкої ревальвації змусив громадян вийти з долара. А коли минуло три місяці – заморозив депозити і, скориставшись цим, девальвував гривню. В результаті власник кожної тисячі гривень із травня по листопад утратив 130 грн.
НБУ своєю постановою №351 запровадив з 28.11.2008 р. вільне курсоутворення гривні у найбільш невдалий для цього момент: таке рішення варто було приймати у 2002-2004 рр. або 2006-2007 рр., коли ситуація на міжбанківському валютному ринку була стабільною, збалансованою і прогнозованою, а українці повністю довіряли національній грошовій одиниці.

А не тоді, коли падіння гривні за місяць складає 15-20%, а з початку року – 30-35% і кожний день курс сягає нових історичних мінімумів;

Згодом запровадження вільного курсоутворення було перенесено на 5.12.2008 р., однак принципово це нічого не міняє – лише підкреслює непослідовність і постійні вагання НБУ, що не свідчать про переконаність регулятора у правильності своєї поведінки.

У період, коли гривня потребувала найбільшої підтримки (друга половина листопада), НБУ почав гратися у купівлю облігацій внутрішньої державної позики; на 3.11.2008 р. НБУ належало таких облігацій на 29,1 млн. грн.

6 та 10 листопада Мінфін розмістив залишки старих ОВДП на З млрд. грн. і 44 млн. грн. відповідно, а 13 листопада провів нову емісію – на 3 млрд. грн.

Усі продані ОВДП мають строк обігу понад три роки й доходність 15,6% річних у гривні;

У усіх трьох випадках формальними покупцями були комерційні банки, але ОВДП, продані 6 листопада, уже 10 листопада потрапили до портфелю НБУ, який зріс з 29,1 млн. грн. до 3,11 млрд. грн. станом на 10.11.2008 і 6,01 млрд. грн. станом на 17.11.2008 р.