Убили и забыли

Об убийстве этого человека я писал в прошлом году в статье «Загадка смерти «11.11.11». В нем много удивительного и страшного. Напомню вкратце: два приятеля на даче у одного из них распивают спиртное. Веселятся, значит. Когда водка дает желаемый результат в избыточном виде, один из собутыльников хватает охотничье ружье и стреляет в другого. Дробь разрывает суставы и сухожилия на левой руке, но выстрелы не приводят компанию в чувство, и веселуха продолжается еще больше суток. Только после того, как к стрелявшему прибыла его сожительница, к пострадавшему вызвали «скорую помощь». Через несколько часов пострадавший скончался в Обуховской райбольнице под Киевом от «тромбоэмболии легочных артерий».

Ситуация и сейчас напоминает мне смерть от насморка, вызванного разрывной пулей в затылок. Случаются у нас еще такие объяснения. И смешно, и страшно одновременно. Потому что криминал с оттенками фарса. Врачи установили: тромбоэмболия легочных артерий наступила в результате ранения. И милиция, как вы понимаете, уголовное дело возбудила. По статье 115, часть 1 УК Украины – умышленное убийство с отягощающими вину обстоятельствами, срок от 7 до 15 лет тюряги.

Дело было передано в Обуховский суд, где и началось самое странное, но, в принципе, вполне предсказуемое. Уже первые заседания показали, что обвиняемый – юрист, «владелец юридической фирмы, дач, квартир, земельных участков и шикарного авто Федор Оксанич» – избрал тактику, с одной стороны, затягивания процесса. Он, будучи юридически подкованным человеком, буквально завалил судью «клопотаннями» – прошениями и запросами по любому поводу, которые суд, ясное дело, не мог игнорировать. С другой – г-н Оксанич попытался свалить все с больной, точнее со своей пьяной, головы на здоровую, но мертвую. Линия защиты строилась на том, что, дескать, погибший – «Михаил Бродич, профессиональный дипломат, в свое время работавший начальником отдела Министерства внешних экономических связей, начальником отдела МИД, главным консультантом управления экономической политики Администрации Президента Украины, главным консультантом аналитической службы Секретариата Президента Украины» – страдал хроническими заболеваниями, которые резко обострились и от которых он и скончался. При этом заряд дроби в руку и непредоставление помощи раненому и Оксаничем, и судом во внимание не принималось.

Обвиняемый – юрист, «владелец юридической фирмы, дач, квартир, земельных участков и шикарного авто Федор Оксанич» – избрал тактику, с одной стороны, затягивания процесса. Он, будучи юридически подкованным человеком, буквально завалил судью «клопотаннями» – прошениями и запросами по любому поводу, которые суд, ясное дело, не мог игнорировать

Оксанич требовал («клопотал»), а суд все назначал и назначал экспертизы, выяснявшие, в принципе, одно: может ли долго жить подстреленный и истекающий кровью человек, если ему не представлять медпомощь, или у него обострятся «хронические заболевания» и приведут, в конце концов, к смерти? Занимательный ребус получался у товарищей…

Я тогда, извините за самоцитирование, предположил: «Потом останется только признать адвоката-убийцу либо кормящим отцом всех малолетних детей Украины, либо сумасшедшим, а значит, неподсудным, отправить его в дурдом попить успокоительное и тихо отпустить на свободу… Складывается такое впечатление, что убийце и его родным либо все равно, сколько он получит лет тюрьмы, либо они уже договорились с ментами, прокурорскими и судьями о приговоре. Расплатились и теперь спокойно ждут, когда вердикт прозвучит как очередной фарс, как неправосудное решение…».

И вы не поверите, я оказался совершенно прав. «Смычка» суда с обвиняемым была заметна изначально. Вдову убитого, живущую в селе в другой области, одно время даже не извещали о судебных заседаниях ни письменно («конвертов не было»), ни по телефону (либо «забыли», либо «связи не было»). А как задерживали начало заседаний! Бедную женщину в Обуховском суде буквально брали измором, хамили, оскорбляли. А мне, когда я сделал официальный запрос, мол, в чем причина такого поведения судейских клерков, ответили, что «проведут разъяснительную работу»…

Есть в этом деле еще один житейский, но очень важный нюанс. Все дело в том, что Оксанич – человек богатый. Не олигарх, конечно, но владеющий и квартирами, и земельными участками под Киевом в Обуховском районе. А сколько там стоит земля, никому объяснять не надо. «Это Эльдорадо, Клондайк», – говаривал в таких случаях киношный капитан Жеглов.

А вот на руках у вдовы убитого Бродича остались двое малолетних детей – на то время годовалый сын и дочь четырех лет. И вдова потребовала от предполагаемого убийцы их отца возместить материальный ущерб – обеспечить будущее. Или – хотя бы жильем. Вдова выдвинула против Оксанича иск о материальном возмещении убытка в 3 миллиона гривен (с предоставлением расчетов этой суммы на воспитание детей, их содержание, образование и т. д.). Но, как я уже писал в прошлом году, ей смеялись в лицо. Сначала ее даже не хотели признавать потерпевшей стороной в этом деле. Потом долго и нудно не хотели накладывать арест на имущество Оксанича. Вдова, кстати, так до сих пор не обладает информацией о том, чем владел предполагаемый убийца и наложен ли на него этот самый арест. Чтобы, значит, не пришел Оксанич к вердикту голым и босым, сирым и униженным. Он и не придет…

Этот суд 26 декабря прошлого года принял решение – жалобу Оксанича удовлетворить и отпустить прямо из зала суда (ниже вы можете ознакомиться с оригиналом этого удивительного решения, оно есть в Едином реестре судебных решений). Что и было успешно сделано

Я же говорю об этом, потому что знаю: Оксанич мог расплатиться за любые услуги. Судя по всему, ему это и удалось. Но не вдове…

Оксанич добился своего – в июле прошлого года дело было отправлено на доследование. Когда же осенью прошлого года следователи типа создали следственную группу из представителей Обуховского районного и Киевского областного управления МВД и в Обуховском же суде продлили содержание Оксанича под стражей на новый срок расследования – до 15 февраля 2013 года, он подал жалобу в Апелляционный суд Киевской области. И этот суд 26 декабря прошлого года принял решение – жалобу Оксанича удовлетворить и отпустить прямо из зала суда (ниже вы можете ознакомиться с оригиналом этого удивительного решения, оно есть в Едином реестре судебных решений). Что и было успешно сделано. И где теперь обретается предполагаемый убийца, не знает никто…

Почему я так говорю? Да вот почему: продлить расследование до 15 февраля 2013 года постановил и Генеральный прокурор Украины, но прокурор, который сопровождал это дело в Апелляционном суде Киевской области, «забыл» важный момент: определить, что делать с Оксаничем. По процедуре и по представлению прокуратуры ему должны были определить меру пресечения: либо оставить под стражей, либо выпустить под подписку о невыезде, либо еще что-то придумать. Ничего этого не было сделано. По, повторяю, странной «забывчивости». И Оксанич ударился в бега.

Через пару дней и следователи, и прокурорские типа «опомнились», обратились в суд с требованием оставить Оксанича под стражей. Но того и след простыл. И его объявили в розыск. Типа они страшно и бесстрашно борются с преступностью. Но очень похоже на коллективную «отмазку» убийцы за соответствующие «стимулы»…

И что мы имеем сегодня? А ничего. Ни подсудимого, ни его имущества, ни возмещения убытков пострадавшей стороне, ни даже понимания, что со всем этим делать. А на «нет», как вы понимаете, и суда нет. И справедливости – тоже.

Я, разумеется, ничего не утверждаю насчет взяток и проплат на лапу: не пойман – не вор. И не коррупционер. Но со стороны смотрится миленько: прокурор «забыл», суд «не напомнил», а принял решение отпустить предполагаемого убийцу, тот сбежал, вдова и дети убитого остались ни с чем. Даже без чувства, что справедливость восторжествовала, а в стране есть правоохранительные органы. То есть охраняющие право, а не нацеленные на тугой кошелек. Похоже, если у тебя есть в собственности земля в Киевской области, ты можешь стрелять в кого угодно. И если потом готов будешь расплатиться ею или деньгами со всеми. Кроме убитых и подстреленных, конечно. Или я не прав?..

…Повторяю, это смешно и страшно одновременно. Но вот чем надо бы заниматься нашим борцам с коррупцией, а не закрывать информацию, кто в какой унитаз мочится в Верховной Раде или в Администрации президента. И сколько таких дел по всей несчастной Украине…

И что мы имеем сегодня? А ничего. Ни подсудимого, ни его имущества, ни возмещения убытков пострадавшей стороне, ни даже понимания, что со всем этим делать. А на «нет», как вы понимаете, и суда нет. И справедливости – тоже

P.S. А вот обещанное решение Апелляционного суда Киевской области:

«26 грудня 2012 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.,

суддів Левчука О.Д., Димарецького В.М.,

при секретарі Шуліпи О.В.,

з участю прокурора Карасьова С.Г.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 грудня 2012 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про продовження строку тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мотовилівська Слобідка Фастівського району Київської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
За матеріалами справи ОСОБА_3 підозрюється в тому, що він, 10.11.2011 року, близько 18 години, перебуваючи у своєму домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в ході сварки, що раптово виникла між ним та ОСОБА_4 після спільного вживання спиртних напоїв, на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на протиправне спричинення смерті людині, достовірно усвідомлюючи характер своїх дій, а також передбачаючи та бажаючи настання особливо небезпечних наслідків у вигляді смерті людини, взяв належну йому мисливську рушницю «ТОЗ-34 ЕР» НОМЕР_1, калібру 12 мм., та здійснив в бік ОСОБА_4 постріл, чим спричинив вогнепальне поранення в область лівого плеча та грудної клітки, від якого ОСОБА_4 близько 22-50 години ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в Обухівській ЦРЛ.
12.11.2011 року ОСОБА_3 затримано в порядку ст.115 КПК України (1960 року) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
15.11.2011 року постановою Обухівського районного суду Київської області щодо ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
12.03.2012 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 з обвинувальним висновком направлена до Обухівського районного суду Київської області.

Это смешно и страшно одновременно. Но вот чем надо бы заниматься нашим борцам с коррупцией, а не закрывать информацию, кто в какой унитаз мочится в Верховной Раде или в Администрации президента. И сколько таких дел по всей несчастной Украине…

19.07.2012 року постановою Обухівського районного суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України направлено на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи.
20.09.2012 року ухвалою Апеляційного суду Київської області зазначену постанову Обухівського районного суду Київської області від 19.07.2012 року залишено без змін.
13.11.2012 року старший слідчий СУ ГУ МВС України в Київській області звернувся до Апеляційного суду Київської області з поданням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3.
Постановою Апеляційного суду Київського області від 19.11.2012 року строк тримання під вартою щодо ОСОБА_3 продовжено до 6 місяців 15 діб, до 15 грудня 2012 року.
Постановою першого заступника прокурора Київської області від 19.11.2012 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012100230000039 до 6 місяців 15 діб, до 15.12.2012 року.
14.12.2012 року постановою Генерального прокурора України продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12012100230000039 від 23.11.2012 року до 8 місяців, тобто до 15.02.2013 року.
Слідчий СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області за погодженням з прокурором Обухівського району звернувся до Обухівського районного суду Київської області з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 до 8 місяців, до 15.02.2013 року
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 грудня 2012 року клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 задоволено та продовжено щодо останнього строк тримання від вартою до 19 год.30 хв. 15 лютого 2013 року.
На ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 грудня 2012 року підозрюваний ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати як незаконну.
В обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_3 вказує на те, що він незаконно утримується під вартою в Київському слідчому ізоляторі з 15.11.2011 року до цього часу, оскільки станом на 15.12.2012 року строк тримання його під вартою становить 13 місяців і 3 дні.
Крім того зазначає, що з 01.10.2012 до 19. 11.2012 року він незаконно утримувався під вартою, оскільки строк тримання його під вартою не був продовжений, а 19.11.2012 була винесена незаконна постанова Апеляційного суду Київської області про продовження строку тримання його під вартою до 6 місяців.
Також ОСОБА_3 звертає увагу на те, що при судовому розгляді 15.12.2012 року були порушені його права на захист, оскільки не були запрошені захисники, яких він вільно обрав, в тому числі і захисник з числа близьких родичів. Також вказує на недоведеність його вини.
В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_3 просить дослідити докази щодо приводів та підстав порушення справи № 16-2037, дослідити докази щодо його затримання та взяття під варту, підстави продовження строку тримання під вартою з 01.10.2012 до 19.11.2012 року, дослідити обставини щодо підстав невнесення до Єдиного реєстру досудового розслідування справи № 16-2037, а також витребувати технічний запис судового засідання та протокол в роздрукованому вигляді.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_3 на підтримку поданої апеляційної скарги та доповнення до апеляції, пояснення захисника ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які вважають ухвалу слідчого судді незаконною та просили її скасувати, міркування прокурора, який вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати шести місяців у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.
Як вбачається з поданих матеріалів, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, проте сукупний строк тримання його під вартою перевищує 12 місяців.
Зазначені обставини, слідчим суддею Обухівського районного суду не були враховані і в клопотанні слідчого також не зазначено, що сукупний строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 перевищує 12 місяців.
Крім того, в клопотанні слідчого, а саме в прохальній його частині допущено помилку, а саме в тому, що слідчий просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 15 лютого 2012 року.
За таких обставин, ухвала слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 грудня 2012 року про задоволення клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 до 15 лютого 2013 року підлягає скасуванню та постановлення ухвали судом апеляційної інстанції на підставі зазначених доводів.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, оскільки в ній приводяться вимоги про визнання незаконним продовження терміну тримання під вартою апеляційним судом Київської області від 19.11.2012 року, що не може бути предметом розгляду даної апеляції.
Не є переконливими і доводи ОСОБА_3 в частині порушення його права на захист, оскільки не були запрошені під час розгляду справи обрані ним захисники та захисник з числа близьких родичів. Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 був забезпечений захисником за призначенням.
Крім того, доводи, викладені в апеляції та доповненнях до апеляції про недоведеність його вини, вимоги про необхідність перевірки приводів і підстав до порушення кримінальної справи, про невнесення кримінального провадження по даній справі до єдиного реєстру досудового розслідування та інші обставини, які не стосуються предмету розгляду апеляції, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуються і перевіряються в іншому порядку.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 грудня 2012 року про задоволення клопотання слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до 19 год. 30 хв. 15 лютого 2013 року – скасувати.
В клопотанні слідчого СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_3 до 8 місяців, а саме до 15 лютого 2013 року – відмовити.
Підозрюваного ОСОБА_3 звільнити з-під варти в залі суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню».