Александр Мазурчак: берется курс на полную ликвидацию бесплатной медицины

Александр Мазурчак: берется курс на полную ликвидацию бесплатной медицины

Наш гість – Олександр Мазурчак, співголова партії «Наш край», президент Клубу мерів. Про призначення нового голови муніципальної поліції в Дніпрі. Це колишній «беркутівець». Його призначив Борис Філатов. Думки громадян розділилися. Якої думки ви? Я вважаю, що повинен бути професіонал, але за яким немає ніяких таких речей, за які б йому було соромно перед людьми. Це повинен бути професіонал, але чесна людина.

Муніципальна поліція, мені легко про це говорити, тому що в Кам’янці-Подільському вже 15 років тому я створив спочатку в вигляді такого експерименту. Це була не просто муніципальна поліція, а це була контрактна рота внутрішніх військ, підпорядкована міському голові. Це у вигляді експерименту ми заключили договір з командуванням внутрішніх військ. Вона працювала повністю. Заробітну плату вони отримували з МВС, а повністю все їхнє обладнання, приміщення, машини, рації, все купували ми. Ця рота існує до цього часу. Кожен член цієї роти має пістолет, автомат. Вони мають окреме приміщення. Вони мають все технічне оснащення. Без них ми просто б ніколи не створили в місті туристичний центр. Саме завдяки ним ми навели порядок в місті Кам’янець-Подільський, в 90-і роки це було таке рекетирське місто, де було багато проблем, бурно почало розвиватися підприємництво, і на цьому підприємництві почав рости рекет. Ми побачили, що сама міліція та радянська, яка вийшла з тих попередніх років, дуже швидко почала контактувати з цими бандформуваннями, і ми побачили, що ми не можемо завжди надіятися тільки на міліцію. І ми створили такий підрозділ і набирали туди людей через конкурсну комісію виконкому. Мій заступник очолював цю конкурсну комісію. Ми набирали добровольців і брали тих, хто найкращий. Найголовніше, що ми їм казали: ми вас фінансуємо, ми вас набираємо, і ви служите не державі, а місту. І коли у нас був день міста, і раніше п’яних міліція затягувала у витверезник, то коли вже була ця контрактна рота, то вони забирали цього п’яного і привозили додому і вручали жінці. Зразу всі зрозуміли, наскільки різниця між цими міліціонерами і цими контрактниками. Крім того, якраз з допомогою них ми ліквідували повністю в місті рекет, і вже такого поняття більше після того не було. Якщо у нас 45 було всього патрульних постових з міліції, то 50 чоловік була контрактна рота, а потім її довели до 75. Цього було повністю достатньо, щоб забезпечити патрулювання вже в місті.

Медична реформа – депутати провалили голосування, попри те, що в.о. Супрун наводила їм конкретні цифри.


Дійсно, реформа вкрай необхідна. Це всім зрозуміло. Але те, що пропонує Уляна Супрун, не може бути прийнято депутатами, тому що там є цілий ряд питань, які не влаштовують ні суспільство, ні депутатів, ні медиків. Наприклад, практично береться курс на повну ліквідацію безкоштовної медицини. Держава бере на себе відповідальність тільки за маленьку таку частинку медичних послуг. Причому каже, що ці послуги можна надавати і в державних, і в муніципальних, і в приватних лікарняних закладах. Відповідно і гроші будуть йти за пацієнтом. Але коли подивитися, а скільки ж грошей? 288 грн. на одну людину в рік. Як ви вважаєте, можна за такі гроші виконати 20 медичних заходів, як каже Уляна Супрун? За такі гроші сьогодні їх виконати неможливо. Друге: дуже нарікання великі викликають в медиків питання формування госпітальних округів. 120 тис. людей повинно війти в один такий округ. Одна лікарня, і практично всі інші лікарні будуть перепрофільовані або закриті. Наводиться такий аргумент – є в районному центрі лікарня, де є хірургія і де проводять операції. Вона каже: що це за операційна, якщо там проводять менше 2000 операцій в рік? Це ж хірурги не можуть бути там кваліфіковані і т.і. Вибачте мені, але якщо сьогодні по цьому бездоріжжю треба провезти людину 60-80 кілометрів до того центру обласного, де буде такий госпітальний округ, то ми можемо не довезти цю людину. Такі речі прості, як той же апендицит гострий, коли в людини прорвало апендицит, завжди лікар в цій районній лікарні зробить таку операцію без всяких проблем. Але за 80 кілометрів, я думаю, що ми можемо не довезти. Може бути так, що у вас в районному центрі є нормально функціонуюча лікарня, а вона стане, наприклад, туберкульозним диспансером. І тепер не буде ніякої допомоги людям вже надаватися.

Ви робите акцент на те, що люди не інформуються. А якщо люди проінформуються?

Позиція нашої політичної партії «Наш край» дуже проста. Робіть це гласно. Зробіть це зрозуміло для людей. Скажіть, що ми вам зробимо туберкульозний диспансер, але ми робимо вам до цього обласного центру дорогу, ми даємо вам швидку допомогу, і ми вам гарантуємо, що ця людина протягом години вже буде в операційній. І тоді люди скажуть: ну, тоді ми погодимося. Ми повинні йти і розказувати людям, що буде собою представляти ця реформа.

Де люди можуть прочитати повністю весь пописаний перелік змін в їхньому селі?

У Вінниці вже вийшли з протестом до обласної адміністрації, що їх приєднають до Могильов-Подільського округу, і питання вже було відмінено. Люди сьогодні мають право на інформацію. Якщо обладміністрація формує ці округи, вона повинна поставити до відома всі громади, а міські і сільські голови повинні поставити до відома всіх своїх жителів про те, що це планується так. І якщо їх це не влаштовує, вони мають право вийти і про це заявити. Прийняти рішення сесії, направити в Мінохорони здоров’я, в Кабмін скаргу, що ми не погоджуємося з цим рішенням.

Чи є чітко прописані плани об’єднання, чітко прописані інфраструктури?

Навіть через нашу організацію Клуб мерів ми провели вже три семінари на цю тему. У вересні ми будемо проводити знову семінар для міських голів по реформі медицини і будемо розказувати, як правильно це робити. Правильний підхід про те, що повинні бути амбулаторії і повинні бути сімейні лікарі. А коли кажуть, тепер людина може сама обирати собі поліклініку, обирати лікаря – все це добре. Візьмемо місто Київ. Якщо в одному із районів є найкраща поліклініка для дітей. Представимо собі, що із 10 районів люди пішли, знаючи, що це хороша поліклініка, в цю поліклініку. Що в такому випадку робити? Так, гроші прийшли за ними. Ця поліклініка повинна набрати новий штат, розширятися, розбудовуватися. А ті треба закривати? Тобто є такі речі, на які немає відповідей. І Уляна Супрун відповісти не може. Щоб зробити страхову медицину, спочатку Міністерство повинно затвердити протоколи лікування хвороб. Якщо цих протоколів немає, то страхова компанія не може списати затрати на лікування цієї хвороби, тому що вона не буде корегуватися в різних лікувальних закладах. Це знають всі ті, хто вивчав це питання. Але міністерство не дає відповіді на ці питання і відповідно для людей, і медики не розуміють, чи ця реформа досягне успіху і того, що планується.

Слухач: У нас Вінницю мають розділити на три округи госпітальні. Один округ це буде 1 млн. 400 тис., і два по 200 тис. По території вони начебто однакові, а по населенню це ж дуже великий розрив.

Ми пропонували спочатку провести укрупнення районів, але не скрізь виходить, що з одного району буде одна громада і навіть з одного району не буде дві, а будуть деякі райони робити і по 5-6 громад. В першу чергу потрібно було б укрупнити райони. У нас сьогодні є такі юридичні казуси, коли один район розділився на дві громади, або з одного району зробили громаду, і при цьому залишається районна адміністрація і районна рада, яка взагалі не має ніяких функцій. Я пропоную ще краще зробити. Наприклад, по Вінницькій області зробити ці три госпітальні округи, але залишити базові ті лікарняні заклади в районах, які повинні виконувати функції до тієї пори, поки буде відбудована повністю вся ця мережа. Мережа доріг, мережа станцій швидкої допомоги і т.і. Якщо ми зруйнуємо сьогодні державну медицину повністю, а перейдемо тільки на платну, то при платіжоспроможності наших людей це є просто неможливо. Тому повинен бути якийсь перехідний період. Якщо ми просто сьогодні розділимо на округи і всі лікарні ті районні закриємо, то ми нанесемо дуже велику шкоду.

Коли ми прописуємо людям словесно, як воно має бути, то вони розуміють, що воно вже йде інакше.


Чомусь ці закони не проходять. Не проходять тому, що депутати не отримали відповіді на ці питання, які я поставив.

Слухач: Я лікар і тому не зовсім погоджуюсь з нашим гостем. Сьогодні я був на чергуванні. Поступають хворі, і якщо в них є гроші, то всі лікарі кругом бігають і все добре. Якщо він в комі або не має грошей, то він як бомж і ніхто ним не займається. Мені це гірко говорити, але це є правда.

Дуже приємно, що ви так самокритично сказали, що тільки за гроші медики стараються працювати. Не скрізь, на щастя, таке. Є медики, які пам’ятають свою клятву Гіппократа і надають допомогу всім за ті невеликі гроші, які вони отримують. Але дійсно давно вже наша держава не виконує статтю Конституції про безкоштовне лікування. Це не є щось нове, і всі це знають. Потрібно про це чесно сказати. Ми говоримо, що людина повинна частину коштів витрачати на своє лікування. Але держава повинна прогарантувати тим, хто не може це зробити. Тим, хто хворіє. Є цілий ряд державних програм, які забезпечують. Крім того, ми повинні сказати, що невідкладну медичну допомогу повинні надавати, не дивлячись на те, чи в людини є гроші чи ні. Їй треба терміново надати, а потім вона вже буде купляти ліки в аптеці. Для мене ця тема дуже зрозуміла, тому що 15 років тому ми в місті зробили перший етап реформи. Ми відділили первинну ланку. Ми зробили місцеві амбулаторії сімейних лікарів, які вже перекрили цей потік в стаціонар. Стаціонар забирає 70% коштів, які йдуть на медицину. А людина не повинна попасти взагалі в стаціонар. Треба більше робити профілактику. Треба більше з людиною працювати, щоб вона не хворіла. Ми зробили ці амбулаторії сімейної медицини. Ми зробили хороший діагностичний центр. Ми зробили хірургію одного дня. Ми зробили денні стаціонари. Ми зменшили навантаження на стаціонар, таким чином зменшивши взагалі фінансування саме стаціонару. При тій самій ефективності ми надали набагато кращу медичну допомогу.

Слухач: Я прийшла на УЗД. До мене гарно віднеслися, але після того сказали заплатити. Я доглядаю інваліда 1-ї групи і отримую 280 грн. в місяць. Це весь мій дохід. Я сказала, що в мене немає коштів. Після цього лікар жбурнув в мене карточкою.


Коли ви будете отримувати 288 грн. в рік на медицину, то цих грошей навіть не хватить зробити вам УЗД. На жаль, сьогодні це така ситуація, і її треба міняти. Треба дати можливість дійсно тим, хто може платити. то хай вони платять, хай вони фінансують медицину. Це є нормальним явищем в усіх країнах. Треба розвивати страхову медицину. Але страхова медицина не буде розвиватися, поки не будуть затверджені протоколи лікування хвороб. Вектор правильний. Реформу треба робити, але треба робити три речі головних. По-перше, ми розуміємо, що за 288 грн. ми цього не зробимо. По-друге, треба робити системно і комплексно. Крім цього, відкрито і гласно.

Слухач: Чому при радянській владі і соціалізмі хватало грошей на медицину, а зараз ні?


Крали менше, мабуть.

Свіжа заява Гройсмана, що ми на даному етапі категорично проти продажу землі іноземцям.

Я вважаю, що правильні заяви. Ми теж проти того, щоб продавати іноземцям землю. Але разом з тим ми вважаємо, що потрібно робити якісь кроки і зробити нормальний закон, провести громадські обговорення і показати, що ж планується. Ми кажемо, що іноземцям продавати не будуть. А кому будуть? Як будуть? То ж покажіть, відкрийте і покажіть проект закону, що ви готові зробити. Це їхня компетенція. Це їхнє завдання. Це вони повинні запропонувати населенню, а не навпаки. Точно така сама ситуація з пенсійною реформою. Спочатку говорили, що проти того, щоб збільшувати пенсійний вік, але разом з тим закладається замість пенсійного віку страховий стаж. Закладається питання, якщо тобі не хватає стажу, купуй його в держави. Приблизно зараз йде мова про 700 грн. на місяць. Якщо вам не хватає три роки, то ви повинні за 36 місяців собі докупити стаж.

З чого взялася ця цифра?

Я не знаю, хто її народив. У нас же ніколи не робиться все відкрито і гласно. Ми сьогодні до цього часу закону не бачили. З МВФ є домовленості, і якимось чином ці домовленості будуть виконуватися, але як, ми про це не знаємо. Наша партія «Наш край» категорично проти таких підходів. Ми тиснемо на уряд. Ми робимо заяви. Ми виступаємо. Наші депутати дають свої пропозиції. Ми будемо виступати проти цих законів у ВР. Те, що ми можемо робити як політична сила, ми робимо.

Трудовий кодекс, що тут, на вашу думку, слід міняти?

Кодекс потрібно міняти. Закладається можливість роботодавцю контролювати свого працівника всіма технічними засобами. Тобто я маю право контролювати вас через відео, через прослушку. Це втручання в моє власне життя, і це недопустимо. Я маю право вас передавати іншому, якщо в мене немає роботи. Теж це недопустимо. Стараються зменшити роль профспілок. В усьому світі навпаки їхня роль розширюється. Можна звільнити людину, як написано, за іншими доказами. Такого не може бути. Ці всі речі, я вважаю, ні в якому разі не можна допустити при прийнятті нового кодексу. Закони треба приймати. Треба змінювати. Трудовий кодекс не може бути 1971 року. Його треба міняти. Але такі недоречності треба із закону прибрати. У депутатів повинна бути політична воля його прийняти.