Українці отримали шанс на справжню фінансову свободу, але Національний банк швидко нагадав, хто тут головний. Нещодавно стало відомо, що Revolut відкрив можливість для наших громадян користуватися його банківськими послугами. Це означає доступ до рахунків без валютних обмежень, гарантоване збереження коштів до 100 тисяч євро та всі переваги цивілізованого фінансового ринку. Здавалося б, чудова новина. Але не для керівництва НБУ.
Андрій Пишний, схоже, вирішив, що конкуренція українським банкам не потрібна. Регулятор виступив із жорсткою заявою: мовляв, Revolut мав пройти складну процедуру погодження, оцінку ризиків та перевірку ділової репутації. При цьому чиновники роблять вигляд, що не знають: банк уже працює в країнах ЄС та Великої Британії, де банківський нагляд значно жорсткіший, а рівень корупції набагато нижчий, ніж в Україні. Виходить, що європейці довіряють Revolut, а от Пишний – ні? Чи, може, справа в чомусь іншому?
Очевидно, що боротьба йде не за безпеку українців, а за збереження монополії держбанків та «своїх» банкірів. Тих, хто через роки звик до комфортних умов, де конкуренція регулюється не ринком, а рішеннями НБУ. Взяти хоча б Олега Гороховського, співзасновника Монобанку. Він палко підтримав рішення Нацбанку не пускати Revolut, хвалячи Пишного за принципову позицію. Дивний поворот для бізнесмена, який постійно виступає за зменшення бюрократії та спрощення правил. Але якщо згадати, що польський регулятор свого часу не дозволив йому відкрити банк у Польщі через зв’язки з ПриватБанком – все стає на свої місця. Гороховський просто не хоче, щоб його жорстко відсіювали там і в той же час дозволяли вільну конкуренцію тут.
Але чому така віддана підтримка НБУ? Тут усе просто: Гороховський – постійний учасник благодійних аукціонів Людмили Пишної, дружини голови Нацбанку. Кажуть, що особисто Андрій Пишний обдзвонює банкірів, закликаючи їх купувати лоти, кошти від яких ідуть у благодійний фонд його родини. А в обмін ці «меценати» отримують лояльність з боку НБУ та захист від небажаної конкуренції. Як то кажуть друзям все – ворогам закон.
Ситуація з Revolut нагадує старі схеми, коли українці десятиліттями платили завищені ціни за авіаквитки, бо вітчизняні регулятори не пускали в країну європейських лоукостерів, прикриваючи МАУ. Тепер історія повторюється у банківському секторі: ті ж методи, ті ж обмеження, ті ж «друзі» у верхах, які контролюють ринок.