Європа поступово виходить із гострої фази газової кризи, однак повністю позбутися залежності від природного газу поки що не вдалося. Натомість змінюється сама модель постачання та балансування ринку. Про це у своєму аналітичному матеріалі розповів експерт з енергетики Михайло Пиртко.
За словами Михайла Пиртка, після різкого скорочення традиційних поставок у 2022–2024 роках Європа була змушена екстрено перебудувати систему імпорту газу. «Стабілізація відбулася не через відмову від газу, а завдяки розвитку LNG-інфраструктури, зміні маршрутів трубопровідних поставок і зростанню гнучкості імпорту», пояснює експерт.
Водночас структура ринку змінилася разом із ціновими ризиками. Перехід до більшої частки спотових закупівель зробив європейський ринок менш передбачуваним. За словами експерта, LNG із допоміжного інструменту фактично перетворився на ключовий механізм балансування попиту й пропозиції, однак це посилило залежність Європи від глобальної кон’юнктури та конкуренції з азійськими покупцями.
Експерт також наголошує на зростанні ролі підземних газових сховищ. «Рівень заповненості сховищ став ключовим індикатором стабільності ринку, від якого напряму залежить проходження зимових піків споживання без кризових рішень», — зазначає Михайло Пиртко.
Паралельно змінюється й географія трубопровідних поставок. Європа дедалі більше спирається на північні та південні напрямки, а трубопроводи все частіше виконують функцію внутрішньої логістики, доповнюючи LNG-імпорт. Водночас такі поставки залишаються менш гнучкими, але забезпечують відносно нижчу вартість транспортування за стабільних умов.
У підсумку, прогнозує Михайло Пиртко, у 2026 році європейський ринок газу функціонуватиме як поєднання двох інструментів — LNG та трубопровідних поставок. «Жоден із цих механізмів не є самодостатнім. Стабільність системи залежить від їх одночасної доступності та узгодженої роботи інфраструктури», підсумовує Михайло Пиртко.
За оцінкою аналітика, Європа залишатиметься залежною від газу, однак ключовим фактором стане вже не походження ресурсу, а здатність інфраструктури швидко доставити його споживачам. Тому основне завдання енергетичної політики полягає не стільки у відмові від газу, скільки у зниженні вразливості системи до коливань ринку та логістичних обмежень.