Нардеп забув, що не в Німеччині: чому пропозиції Кузьміних шкодять аптечному ринку України

На сторінці народного депутата Сергія Кузьміних з’явилася чергова «аналітика» про аптечний бізнес. У центрі уваги — виплати, які аптеки здійснюють фізичним особам-підприємцям, зокрема за оренду приміщень. Із цього депутат чомусь робить висновок: українські аптеки нібито масово «оптимізують доходи» і «мінімізують податкове навантаження».

Далі — більше. На думку Кузьміних, сформовано «передумови» для запровадження в Україні так званої «німецької моделі» — з обмеженням у чотири аптеки на одного власника та фактичним знищенням аптечних мереж.

«Ми не будемо платити депутату Кузьміних! Прийміть міри!» — такою була реакція аптечного середовища, яка не змусила себе чекати.

Що написав Кузьміних?

Депутат опублікував допис, у якому послався на відповідь ДПС на своє депутатське звернення. Згідно з наведеними ним даними:

• в Україні працює близько 18 тисяч аптек;
  
  
• у 2024 році вони перерахували майже 7,5 млрд грн на користь 17 тисяч ФОПів;
  
  
• середня сума на одного ФОПа — 37 тис. грн на місяць;
  

Кузьміних припускає, що така ситуація свідчить про «приховану оптимізацію» і закликає перейти до моделі регулювання за німецьким зразком.

Де маніпуляція?

1. Оплата за оренду — це не тіньова схема, а нормальна господарська практика. Багато аптек, особливо в регіонах, працюють у приміщеннях, які орендують у ФОПів. Це не «схема», а ринкова реальність.
   
   
2. Порівнювати виплати за оренду з зарплатою працівників — некоректно. Це різні категорії витрат. Так само можна було б порівняти витрати на комунальні послуги з окладами і влаштувати «зраду» на рівному місці.
   
   
3. «Німецька модель» не є універсальним рецептом. У Німеччині дійсно діє обмеження на кількість аптек у власності однієї особи, але:
   
   
   • там інша система охорони здоров’я;
     
     
   • медичне страхування охоплює все населення;
     
     
   • інший рівень доходів громадян;
     
     
   • інша структура аптечної інфраструктури та ланцюгів постачання.
     

Пане депутате, ви забули, що ми живемо в Україні, а не в Німеччині. І якщо ви справді очолюєте профільний підкомітет, то мали б знати, що в Україні досі немає повноцінного медичного страхування, яке компенсує вартість ліків пацієнтам. У таких умовах — руйнувати аптечні мережі «німецькими» заборонами не просто недоречно, а небезпечно.

Що насправді відбувається?

Замість системного підходу — спроба політичного піару на спотвореній статистиці. Натомість фармацевтична сфера сьогодні потребує:

• прозорих правил і рівного доступу до ринку;
  
  
• захисту конкуренції, а не штучного обмеження;
  
  
• діалогу з професійною спільнотою, а не ультиматумів.
  
  
  

Якщо вже говорити про мінімізацію — то, можливо, варто почати з мінімізації популізму в законодавчій діяльності?

Українські аптеки й без того працюють у складних умовах — війна, перебої з постачанням, зміни в регулюванні. І замість підтримки отримують шантаж і погрози «німецьким законом».