В Україні кримінальні провадження можуть бути гучними лише на старті – а далі вони тихо зникають. І кейс топ-менеджерки Вікторії Кириленко – один із найбільш показових. У 2025 році під час обшуків у її помешканні правоохоронці вилучили значні обсяги психотропів – мова про PVP, так звану «сіль». Провадження відкрили одразу за кількома тяжкими статтями: зберігання, можливий збут, групова змова. У справі фігурували й особи з кримінальним минулим.
Попри обсяг доказів, справа стрімко «здулася». За інформацією джерел, ключові епізоди просто не отримали процесуальної оцінки, а рішення про закриття ухвалили в максимально стислі строки. Простіше кажучи – справу «поховали».
За даними журналістів, у членів родини Кириленко є громадянство РФ, отримане вже після 2014 року, а сама вона відвідувала окупований Крим. На цьому фоні її позиція у стратегічному операторі Київстар виглядає вже не просто як кадрове питання.
Адже коли людина з російськими зв’язками фігурує у кримінальній справі, пов’язаній із наркотиками, а потім ця справа зникає – це вже говорить про зони впливу.
І це не поодинокий випадок. Журналістські розслідування показували, що низка популярних брендів мають зв’язки з російськими структурами або походять із бізнес-груп, які працюють одночасно в рф та на інших ринках. Зокрема йдеть про виробників чаю.
Розслідування також фіксували випадки, що російські компанії через прокладки та партнерів брали участь у вивезенні української агропродукції з окупованих територій.
Історії з бізнесами, які роками були пов’язані з російськими структурами, показують одну спільну проблему – зв’язки часто не зникають миттєво навіть після публічного розголосу чи політичних змін. Вони можуть маскуватися через міжнародні холдинги, номінальних власників або перереєстрації, зберігаючи вплив і економічні інтереси у критично важливих галузях.
