Проєкт “Точка дотику” був спрямований на навчання та подальшу інтеграцію у суспільстві військових та цивільних людей, які втратили зір внаслідок війни. Протягом проекту учасники здобували необхідні навички, які вже успішно використовують у своєму житті. Наразі навчання пройшли 28 людей з втратою зору та 28 супроводжуючих їх осіб. В програму навчання входило: орієнтування у просторі, соціально-побутові навички, опанування приладів, що допомагають у самообслуговуванні та комунікації.
Марина Варбан, керівниця відділу кризового реагування МФБ “Альянс громадського здоров’я” розповіла на конференції, присвяченій завершенню проєкту “Точка дотику, що в Україні досі не було системної державної підтримки для людей, які втратили зір у дорослому віці.
“Після виписки з лікарні люди залишаються без інформації про подальшу реабілітацію. Вони не лише не розуміють, як їм тепер жити, а й зіштовхуються з тим, що суспільство не готове прийняти їх. Саме тому проєкт “Точка дотику” був орієнтований на кожну людину індивідуально і мав на меті максимально підготувати та реітнегрувати ветеранів та цивільних з втратою зору до нового життя. Разом з незрячими людьми, навчальну програму проходили і близькі їм люди – дружини, мами, тата, інші родичі. Родичі людей з втратою зору вдосконалювали свої навички допомоги, психологічної стійкості та активної підтримки. Важливо, що після завершення програми, ми одразу не відпускаємо людей у самостійне життя, а супроводжуємо для закріплення здобутих навичок у них вдома”, — розповіла Марина Варбан.
На сьогодні, вже розроблено маршрут реабілітації людей із втратою зору, який став основою для опису необхідних послуг та розрахунку їх вартості та розробки механізмів фінансування. Це забезпечить координацію між різними відомствами, відповідальними за підтримку ветеранів і цивільних громадян.
«Наш проєкт — це не лише методики, а й зворушливі історії десятків ветеранів, які навчилися жити в нових умовах. Сьогодні ми готові поділитися досвідом, знайти рішення системних проблем та залучити державу до масштабування найефективніших практик», — наголошує Андрій Клепіков, виконавчий директор МБФ «Альянс громадського здоров’я».
У 2025 році потрібно зробити наступні кроки:
розробити навчальні програми для фахівців, які працюватимуть з цією категорією населення;
запровадити систему підготовки існуючих фахівців (спеціальних педагогів, ерготерапевтів);
розглянути можливість впровадження в Україні нових професій, таких як “спеціаліст з реабілітації зору”, “спеціаліст з емоційної підтримки людей з втратою зору” або “спеціаліст першого контакту” тощо.
Міністерство у справах ветеранів разом з Міністерством охорони здоров’я та Міністерством соціальної політики вже працюють над розширенням спектру послуг у лікарнях, що займаються лікуванням військових. Це дозволить почати процес підтримки та навчання пацієнтів, які втратили зір, ще в стаціонарних умовах та надалі направляти їх на тривалу реабілітацію в спеціалізовані центри.
Задля вирішення першочергових проблем, користуючись досвідом, який був отриманий внаслідок реалізації проєкту “Точка дотику”, на державному рівні планується запровадження безкоштовних послуг для людей, які втратили зір.
Окремий акцент робитиметься й на залученні місцевих громад. Людина, яка пройшла лікування і реабілітацію, має отримати підтримку після повернення додому. Для цього необхідно забезпечити фінансування роботи асистентів людей, які втратили зір, створення доступних робочих місць та адаптацію середовища. Враховуючи досвід Великої Британії, в Україні можна запровадити аналогічну систему інтеграції людей з втратою зору у суспільне та професійне життя.
«Щиро сподіваюся, що це лише перший крок, адже попереду нас чекає велика системна робота. Разом із громадою ми інтегруватимемо ці зміни в державну політику. Наша мета – забезпечити фінансування цих послуг за рахунок коштів платників податків, як на державному рівні, так і на рівні місцевого самоврядування. Ми маємо вибудувати ефективну й стійку модель”, — каже Тетяна Ломакіна, Уповноважена Президента України з питань бар’єрності.
Робота над запровадженням нової системи триває, а її реалізація стане вагомим кроком до створення інклюзивного середовища для людей з порушеннями зору в Україні.