Николай Мельник: партизанские отряды наверняка будут широко применяться

Наш гість – Микола Мельник, генерал-лейтенант запасу, колишній перший заступник командуючого Національної гвардії України, колишній заступник начальника Головного Управління розвідки і керівник департаменту з питань державної безпеки РНБО в 2008-2010 роках. Сьогодні президент РФ Володимир Путін підписав із самопроголошеними представниками влади Криму договір про вступ Криму та Севастополя до складу РФ. Від Криму договір підписав спікер вже розпущеного ВР Криму і самопроголошений прем’єр Сергій Аксьонов. А Севастополь, який ввійшов до складу федерації як окремий суб’єкт, представляв обраний на мітингу мер Чалий, який прийшов на церемонію також в Кремль, в Георгіївську залу. Те, що відбулося сьогодні в Кремлі, це фактично перехід України від стадії стагнації конфлікту із Росією до воєнних дій? Нам оголошено війну?
В принципі, так, якщо говорити дипломатичною мовою. Ми практично всі розуміли, що це відбудеться і що саме сьогодні відбудеться. Тому наші лідери політичні поспішали зробити в ВР заяви щодо неправомочності тих чи інших дій. Але це не міняло положення. На мій погляд, ситуація не буде послаблюватися. Може навіть загострюватися. Тут вже чисто політика. Тут не військова зараз тематика цих подій, що сьогодні відбувалися. Тому що до цього моменту прикуте не тільки суспільство в Україні, але весь світ. Адже настільки серйозна проблема, глобального масштабу. Це не України сьогодні вже проблема, а це проблема всього світу. Тому що ми чуємо риторику не тільки Путіна, але ми чуємо риторику його спікерів, того ж Кисельова, який в такий наглий спосіб заявив на весь світ, що Росія єдина, котра може перетворити в попіл Америку.

Це не вкладається в голові. Деякі абсурдні заяви, які важко зрозуміти.

Точно такі ж заяви того ж Жиріновського. Ми знаємо про них. І оці заяви, які спікери проводять, починаючи від Жириновського, що «исконно русские земли» Донецьк, Харьків, Херсон, Одеса, Миколаїв. Сьогодні, до речі, в Путіна проскочило: «юг Украины, мы ж вовевали за это».

В нього ще проскочило «мать городов русских». Що він мав на увазі?

Так. І Володимира згадав, і Київ згадав. Це ж все продовження цієї ситуації. Тому ми не маємо права сьогодні заспокоюватись, тому що з Кримом питання вже зрозуміле.

Що ви маєте на увазі?

Я маю на увазі, що сьогодні ми програли. Ми на сьогоднішній день Крим програли. Тільки в політичній площині може розв’язатися питання Криму. Все. Силовий варіант розв’язання Криму силами України практично неможливий. І це треба признати сьогодні як факт. Тому що певною мірою силовим компонентом, може. малою кров’ю, може, без крові можна було розв’язати до того, коли парламент приймав оці рішення. Коли «зеленые человечки» тільки увійшли, або навіть ще і не увійшли, можна було заблокувати і ВР, і Кабмін, тому що сил і засобів в Україні вистачало. Стоїть зовсім близько 2000 війська, близько від ВР. Чому не діяли? Не зрозуміло. Ну, зрозуміло, що були політичні якісь певні домовленості, якісь політичні впливи зовні, які, може, не давали права діяти так, як мали б діяти військовослужбовці, охороняючи не тільки свою частину, а свою територію.

Ви говорите про те, що Крим ми вже програли, і кажете, що потрібно називати речі своїми іменами. Тим не менше сьогодні в.о. прем’єра Арсеній Яценюк сказав: конфлікт з РФ перейшов із політичної в воєнну стадію. Буквально через кілька годин після гучної промови з масовими оваціями від депутатів Держдуми росіяни перейшли від слів до справи. Сьогодні ми вже знаємо про те, що застосовувалася сила Криму. Скажіть як розвідник: невже в Україні не було відомо, що готується масовий напад і окупація на території України, починаючи із Криму? Чому влада бездіяла і не вживала кардинальних заходів, для того щоб не допустити?

Це слушне запитання, але я на нього відповім не в повному обсязі, я відповім тільки за розвідників. Я знаю, що така інформація надходила. Це абсолютно достовірний факт, і в тому числі є космічна розвідка, яка дає прекрасні дані, в тому числі у ЗС України. Чому така діяльність була політична? Тут вже і запитання. Питання, звичайно, не до нас, військових. Тому що в інших програмах я говорив досить різко і говорив навіть про те, що ми мали можливість провести антитерористичну операцію і зобов’язані були провести. Але чому це не робилося? Ми зверталися навіть, що час готувати і проводити антитерористичну операцію, поки не було дуже багато «зелених чоловічків». Чому не відбулося? Тут вже не до нас. Тому що ми люди, які не приймають політичні рішення. Я навіть не до кінця можу звинуватити сьогодні міністра оборони. Хоча, чесно кажучи, в певний момент я страшенно злився. Зараз я не можу відповісти на це питання. Тому що це політичне питання, і, можливо, не тільки у нас воно приймалося.

Ви ж знайомі безпосередньо з генералом Тенюхом. Чи була у вас розмова з ним з приводу того, що робиться, чому така повна бездіяльність і чому фактично українські військові були кинуті напризволяще українською владою на Кримському півострові?

Склалася така ситуація, що Ігоря Тенюха оточили багато людей, можливо, і некомпетентних в тих питаннях, які не готові до рішучих дій. На жаль, Ігор Тенюх, з яким я дуже близький, мало того, ми, так би мовити, із Спілки офіцерів з 1991 року вийшли, він не приймав. Я давав посили начальнику Генштабу і йому, що я готовий зустрітися хоч на п’ять хвилин, і дуже багато генералів з нами було. Ну, на жаль, впливи інші.

Тобто якщо говорити нормальною людською мовою, то злякалися чи здали українські інтереси? Я вже не говорю про нову владу.

Я не хочу владу дуже критикувати.

Певна частина України сьогодні окупована військами. В сучасній Європі росіяни просто зайшли і відібрали шмат нашої української землі.

В мене, як у військового. кипить все в душі ще більше, ніж у вас. Я стримую себе. Я пройшов через бій, і я знаю, що це таке. Що це таке воювати, і запах не тільки пороху почув, але запах крові. Це не просте питання. Я не думаю, що це питання тільки до військових. Страху у військових немає. Ви бачите, що військові безстрашні люди – ті, які сьогодні там залишилися, вони чекали команд. Чому команди не подано? Чому команди ніякі не даються тепер? Я навіть не можу зрозуміти. Я не розумію цього питання. Напад на караульного приміщення це все. Обов’язково застосовується зброя. Напад на часового – застосовується зброя. Є статут. Статут затверджений не ким-небудь, а ВР України. Тобто не виконані статути нашими військовими. Тобто їх також можна називати певною мірою злочинцями, але ж вони не злочинці, вони герої. Розумієте, на своїй території не мали права взяти автомат, гранати і йти проти спецназівців з прапором і піснею, з гімном. Ну слухайте! Це під Базаром, коли розстрілювала Червона Армія нашу армію, у Тютюнника не мали чим відстрілюватися і співали „Ще не вмерла Україна”. Так от і це получилось. Яким чином? Спецназівці там не ходять, як ті «зелені чоловічки». Тобто тут цілий комплекс незрозумілого для військового. В мене крик душі. Жінки захищають військового спецназівця. Дивовижна річ. Для мене не зрозуміло. Але я не хочу нагнітати обстановку, тому що знаю, що непроста ситуація, і знаю, що ця ситуація нестабільна. А коли є нестабільність, хаос і паніка, це абсолютний програш не тільки військових, а і держави.

Але з іншої сторони, які аргументи у влади? Що якби українські військові почали застосовувати зброю, то це вже була б повноцінна, повномасштабна війна. І сьогодні навіть Путін сказав, що завдяки представникам кримської самооборони не було допущено людських жертв і завдяки українським військовим. Може, тут є якась певна стратегія, бо якби була застосована зброя і почалася справжня війна, то було б багато вбитих?

Я про це якраз і говорю. Чому я не звинувачую сьогодні міністра? Я, як військовий, мав би право його звинуватити: ти не діяв згідно припису і інструкцій. Але я не можу звинуватити, тому що є напевно політична раціональність цього питання. Можливо, якраз було в тому числі домовлено нашими партнерами західними, щоб ні в якому разі не застосовувати зброю. Я тільки так можу здогадуватися. Я ще не знаю, чи це так, але можу здогадуватися, що тільки так. Тому що, правда, це була б не одна жертва, не одна «небесна сотня». Це було б багато сотень. І чи могли допустити це? Теж не бажано. Тому я сказав, що сьогодні проводити силову кампанію звільнення Криму тільки українським військам це абсолютно недоречно.

23 роки ми бачили, як поступово знезброюється і фактично дискваліфікується українська армія. Це і той мізерний бюджет, який виділявся щороку все менше і менше, розпродаж зброї, розпродаж земель. Фактично розкрадання української армії. Українська армія сьогодні має хоч якесь оснащення для того, щоб протистояти ворогу?

В Криму ми мали. Цей компонент у нас був достатній, і перевага була на нашому боці на першому етапі. Зараз немає переваги вже у наших сил. А тоді ми мали перевагу абсолютну. Що стосується збройних сил, так, на жаль, продавалася зброя і при тому не така другорядна або непотрібна. Якщо в радянські часи продавалася зброя в Африку, яка була непотрібна. А у нас продавали кращу зброю, тому що вона була цінніша. Більше грошей заробляли. Але це не значить, що ми продали всю зброю і що зброї немає. На Україні достатньо зброї – танків, бронетанкової техніки, артилерії, ракетних установок, зенітних. Що стосується авіації, тут у нас дуже великий прокол. Дуже слабенько ми зараз стоїмо порівняно з агресором. Я не можу назвати нашим сусідом, а агресором. Що стосується зброї, то у нас вистачає. Що стосується хто винен. Я за винятком можу назвати одного-двох міністрів, але не хочу говорити, що може менше винен. Кожен міністр приходив зі своєю програмою щодо реформування. Під тим реформуванням проводилося скорочення і нищення. Подивіться, округи знищили, корпуси знищили. Адже в тому ж Криму був прекрасний 32-й корпус – гарно укомплектований, з сучасною технікою, зброєю, боєприпасами. Все знищили. Знищили до тла і все продали. Потім перетворили округи в якісь оперативні командування. Ті оперативні командування теж знищили.

Сусідня братня держава підсунула нам величезну свиню. Вона захотіла собі забрати кусок нашої української землі у вигляді Криму, і зробила це, фактично використовуючи незаконні методи. І за ці методи отримала осуд від світової громадськості.

В принципі, в збройних силах є ресурс мобілізаційний. Мається на увазі в першу чергу техніка, зброя, бронетанкова техніка, цілі арсенали є. Нічого страшного аж такого для нас немає. Що стосується людського мобілізаційного ресурсу, у нас теж на сьогоднішній день по всім інформаціям є десь біля 700000 мобілізаційного ресурсу, який готовий буде увійти до складу Збройних сил. На певний час в дуже короткий період провести ці мобілізаційні заходи, які передбачають. Тобто не тільки переодягтися, не тільки розконсервувати техніку, але і провести різного плану навчання на полігонах і бути готовими до виконання задач. Міністерство оборони, особливо Генштаб, в принципі знає, як це проводиться. Хоча я б, виходячи з цього, раз ми говоримо про мобілізаційний ресурс і як цей мобілізаційний ресурс використовувати і як приймати, я б хотів закликати в тому числі і начальника Генштабу звертатися до тих офіцерів, генералів, а вони є у нас і вони очікують сигналу від Генштабу, які готові допомогти провести правильно мобілізаційне розгортання всіх сил.

Мені пригадався 2004 рік. Ви із тодішнім командуючим внутрішніми військами якраз були залучені до активних дій. Якраз саме завдяки вашим домовленостям не були допущені війська в Київ, які стояли біля околиць столиці. Чи правда, що коли ви приходили до нинішнього керівництва Майдану і пропонували свою допомогу, вам говорили, що все під контролем?

Ви знаєте, трагедія Майдану була в тому, що не було одного лідера. Практично наші сподівання навести певний контакт і нав’язати свої можливості і допомогти, на жаль, розбивалися як об стінку. Я не буду називати зараз тих людей із дуже таких акуратних питань, тому що вони займають високі пости. Так, конкретно говорили: все у нас під контролем. Ви пам’ятаєте 2004 рік. Фактично скерований в мене в кабінеті був штаб. А потім в кабінеті начальника Головного управління розвідки, де він мобілізував ресурс командуючого сухопутних військ, внутрішні війська, контррозвідку, СБУ. Розумієте, який кулак був? Ми один одного інформували і робили все, щоб ні в якому разі не пролилася кров.

Ви досягли цієї мети?

Ми досягли цієї мети.

Під час цієї революції цього не вдалося.

А під час цієї революції кожен говорив, що все схвалено, все під контролем, і тому генерали приходили. Я навіть і в формі один раз прийшов, але крім Кличка ніхто не розмовляв.

Буквально кілька днів тому була створена Національна гвардія, і туди дуже активно записуються добровольці для того, щоб обороняти кордони нашої держави. Сьогодні надійшла інформація про те, що „Спільна справа” йде з Майдану і розпочинає підготовку партизанських підрозділів. Чи відомо вам щось про подальші дії РФ? Чи є в планах Путіна просовуватись вглиб України і завойовувати все інші і інші території?

Я професійну оцінку зараз не скажу. Тому що я її конкретно не маю. По-друге, у розвідників завжди є, так би мовити, коли розвідник проводить цілу низку заходів щодо виявлення противника і про його наміри і робить висновки. Але виходячи з того, що сьогодні зосереджені такі сили, вони ж не просто приїхали продемонструвати, що ми стоїмо і не знати скільки. Однозначно війська до чогось готуються. І якщо у нас почнуться агресивні дії, особливо на теренах Східної України і Південної України, такі заворушення нібито проросійські елементи десь принижуються, не дай бог підуть жертви з тієї сторони, не виключається такий варіант, що ті «зелені чоловічки» з’являться. Але вже не «зелені чоловічки», а війська з’являться на території України.

Де саме?

Наскільки ми знаємо, найбільш можливі їх напрямки це на напрямку чернігівському, харківському і донецькому. Це основні напрямки їх зосередження сил.

Навіть можна говорити про те, що столиця України є в планах завоювання Володимира Путіна?

Якщо в Жириновського є, то, може, і в нього в голові. Адже він так і називає: «Киев – столица городов русских». Так що нічого дивного немає.

Якщо раптом не вистачить розуму в керівництва нашої держави домовитися, сісти за стіл переговорів і прийти до спільного рішення для того, щоб припинити кровопролиття, яке знову почалося на території нашої країни, і окупант піде далі вглиб України, якісь хоч шанси існують дати відсіч ворогу?

Треба, щоб не було паніки. Нам потрібно взяти себе в руки. Паніка і хаос це просто поразка. Чи є сили? Є. Є стримати. Звичайно, щоб розгромити таку потужну армію, як російська, в чистому і відкритому бою, ні. Партизанські загони напевно будуть дуже широко застосовані. Найголовніше, чи готові ті партизанські загони до серйозної боротьби з протитанковими засобами. Адже цей ворог дуже добре укомплектований. З одними автоматами, кулеметами ми не переможемо. Будь-яка партизанська війна повинна теж координуватися з центру. Такі випадки я не виключаю. І, може, навпаки десь би і підтримував. Поки що я це не говорю, але якщо агресор піде на нашу землю, однозначно. Треба бути готовими всім захищати свою землю. Тому що окупант має відчути, що під ним горить земля.

А з іншої сторони, їх бліц-план не вдався. Коли вони планували миттєво захопити Крим, не сталося.

Не сталося. Вони зараз задумаються однозначно. Тому що бачать, що йде розгортання, йде мобілізаційний ресурс, йде створення Національної армії. Щоправда, є проблеми щодо створення Національної гвардії. Притому серйозні проблеми. Але, я думаю, і те ми здолаємо. Але навіть і тут, при створенні Національної гвардії і мобілізації ресурсу, держава робить це поволі, керівництво дуже поволі це робить. Генштаб поволі це робить. Ці мобресурси вже повинні бути в частинах, знімати з консервації танки, бронетранспортери, готувати зброю, готуватись. Записано багато людей – вистачає людей. Вже записалося більше мільйона людей. Я поцікавився, що стосується Національної гвардії. Наприклад, на заході України дотепер нічого не проводиться по комплектуванню Національної гвардії України. Дали телефони – незрозуміло які телефони. Люди хочуть записуватися, дзвонять мені: як записатися? Тобто телефони навіть недійсні.

Навіть організаційний процес організований сьогодні настільки слабко, що процес уповільнюється?

Геть слабко. Я просто кричу до Верховного головнокомандуючого Андрія Парубія: негайно призначте командування, командирів дивізій, тих, які були раніше в гвардії, негайно, і вони швидко почнуть робити справу. Без керівного складу нічого не буде получатись. Мало того, сьогодні є конфлікт між внутрішніми військами і Майданом. Він є. І просто так загнати Майдан у внутрішні війська теж не можна. Дуже продумано треба робити. Це можуть робити фахівці, професіонали, які були в гвардії, або ті, які прийшли з військ, не замарані. Є прекрасні чисті офіцери і генерали, вони готові. Якщо ми будемо базуватися на формуванні тієї ж гвардії тільки на базі внутрішніх військ і командування внутрішніх військ, гвардії не буде. Буде конфлікт в самій армії, це однозначно. Я серед сотників був, розмовляв. Вони не сприймають, що може бути командувач, наприклад, той же Полторак. Я його знаю, поважаю, але вибачте, він не може бути апріорі командуючим. Він не сприйметься людьми. Як може командир керувати людьми, якщо його не сприймають?

Отже процес має бути дуже добре керований?

Швидкий. Ми знову гаємо час.

Я думаю, що обов’язково прислухаються до ваших рекомендацій ті люди, які, можливо, не дуже добре розбираються в армійській справі.

Хай кличуть нас в РНБО. Ми дамо списки прекрасних генералів.

Наскільки захищені сьогодні українські кордони?

Це питання із питань. Я не вірю, що він сьогодні закритий. Я наведу приклад. 1992 рік, Придністров’я, генерал Лебедь. Війна і т.д., протягом п’яти днів 14 військових частин національних гвардій були на кордоні, і перекритий був весь кордон. Люди ожили в цих районах. Слава богу, наші прийшли і нас охороняють. Нас не випускали звідти. Самі люди не випускали. Люди готові були харчувати, аби ми звідти не виходили. Що сьогодні на сході? На жаль, треба перекидувати внутрішні війська на кордон негайно.

Источник: Версии
54321
(Всего 0, Балл 0 из 5)
Facebook
LinkedIn
Twitter
Telegram
WhatsApp

При полном или частичном использовании материалов сайта, ссылка на «Версии.com» обязательна.

Всі інформаційні повідомлення, що розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна

Напишите нам