Глобалізація світових енергетичних ринків збільшує взаємозалежність усіх учасників ринку та створює нові вразливості та загрози в системах постачання та розподілу енергоносіїв. На енергетичному ринку спостерігаються загострення конкуренції, проводяться «спецоперації» та енергетичні війни, шантаж його основними учасниками – провідними світовими енергетичними гравцями з метою глобального впливу в міжнародному протистоянні, пов’язаному з боротьбою за контроль над розподілом та постачанням енергоресурсів, що посилює нервозність у світовій енергоспільноті.
Враховуючи сучасні політичні реалії конвекційної війни України з Російською Федерацією, неможливо не розглянути ще один фронт цієї війни, а саме енергетичний. Воєнні дії викликають в енергетичній сфері ряд проблем, кожна з яких є викликом, а в комплексі вони вимагають надзвичайних зусиль для продовження роботи і належного функціонування галузі. Це інфраструктурні руйнування, захоплення та утримання об’єктів енергетики окупаційними військами, зниження платіжної спроможності та дисципліни споживачів, ускладнення в ланцюгах поставок та багато інших.
Енергетика у надскладних умовах воєнних дій на території України має стратегічне оборонне і соціальне значення. Життєво важливим є відновлення і забезпечення належного функціонування енергетичних об’єктів, що зазнають цілеспрямованих руйнувань.
Нині фактично відсутній інструмент, який міг би забезпечити «енергетичну безпеку» та захистити внутрішній енергетичний ринок України, фактично не існує, враховуючи цілеспрямований, політично вмотивований вплив інших країн, особливо враховуючи міжнародні зобов’язання України щодо розбудови основної маси енергетичних ринків. Окремої уваги заслуговує неузгодженість чинного законодавства, щодо формування спроможності країни протистояти загрозам функціонуванню енергетики, пов’язаним зі зловмисними діями (фізична диверсія, теракти, кібератаки тощо). Українське законодавство передбачає лише фізичний захист об’єктів, що не запобігає всім сучасним загрозам (особливо диверсіям, кібератакам).
Водночас фінансове та матеріально-технічне забезпечення охорони об’єктів здійснюють комерційні структури, а вартість цієї діяльності має бути включена до загальної вартості та погоджена регулятором енергоринку. На сьогоднішній день регулятори не мали законодавчого вказівки щодо рівня таких вартісних міркувань, і тому не дозволили сформувати такі джерела фінансування оборони. Крім того, захист енергетичної інфраструктури регулюється на галузевому рівні без належної координації та узгодження з іншими пріоритетами національної безпеки. Фактично відсутні законодавчі вимоги щодо запровадження системи стратегічного планування, забезпечення стабільності української енергетики, захисту критичної енергетичної інфраструктури (кіберзахист), здатності енергетичного сектору захищатися від будь-яких типів загроз, а також забезпечення стабільності енергетичної галузі України. запобігання маніпулюванню інформацією впровадження стратегічної комунікації в Україні захист внутрішнього ринку в контексті інтеграції до світового.
Огляд законодавства у сфері енергетичної безпеки виявив, що воно потребує уточнення, а також суттєвого вдосконалення механізмів та інструментів енергетичної безпеки. В Україні критична інфраструктура належить не лише державі, а й приватному сектору, а тому між цими власникам критично важливих об’єктів повинні розвиватися стійкі партнерські відносини для ефективного захисту, забезпечення безпеки та стійкості цієї інфраструктури. Отже, слід чітко встановити компетенцію, точні сегменти відповідальності цих партнерів для адекватного забезпечення безпеки критичної інфраструктури. Спільне управління критично важливими об’єктами передбачає, що державні органи надають допомогу приватним компаніям у консультуванні та в створенні мереж зв’язків, а також надають конкретні рекомендації щодо їхніх дій в управлінні ризиками. У свою чергу приватний сектор вносить свій практичний досвід у це партнерство. Певні державні органи можуть надати доступ приватному сектору до точної, своєчасної і дієвої інформації при появі загроз і криз щодо критичної інфраструктури. Крім того, ці державні органи можуть допомогти партнерам з приватного сектора побачити весь «ландшафт» ризиків, підвищивши їхню здатність здійснювати цільові та ефективні інвестиції у сферу безпеки і стійкості об’єктів критичної інфраструктури.
Для мінімізації загроз критичній інфраструктурі, необхідний комплексний підхід з боку вказаних партнерів, який повинен дозволити:
• виявляти, стримувати, нейтралізувати, протидіяти загрозам і небезпекам, спрямованим на критичну інфраструктуру країни;
• знижувати вразливість критично важливих активів, систем і мереж;
• помякшувати потенційні наслідки для критичної інфраструктури інцидентів або
несприятливих подій.
Реалізація зазначених пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері енергетичної безпеки, дозволить забезпечити узгодження дій залучених суб’єктів у рамках комплексної системи реагування на загрози енергетичній та національній безпеці відповідно до їх компетенцій. Така координація забезпечить узгодженість дій усіх цих учасників з цілями національної безпеки.
Внаслідок російської агресії критична інфраструктура в Україні постраждає на десятки, а то й сотні мільярдів гривень. Однак експерти наполягають: загроза нових війн і кібератак з боку Росії зберігатиметься, тому в енергетиці недостатньо просто зробити «краще, ніж зараз», потрібно не надто зациклюватися на сьогоднішніх пріоритетах, а діяти на випередження.